Діти, війна та міграція — психіатричний погляд на психологічну стійкість Автори: Eva Maria Elkan, Lăcrămioara Ilie, Cristina Munteanu, Nicoleta Andreea Tovîrnac, Monica Laura Zlati, Diana Andreea Ciortea, Anamaria Ciubara Анотація: Збройні конфлікти спричиняють соціальну дезорганізацію, втрату контролю та передбачуваності, а також зміни в суспільному устрої, які впливають на безпеку й виживання дітей у воєнний час. Ефективна підтримка адаптації дітей до життя після травматичного впливу воєнних дій потребує спільних зусиль фахівців з епідеміології, громадського здоров’я, психічного здоров’я, педіатрії, психіатрії, антропології, соціології та соціальної допомоги. Внутрішня й зовнішня міграція, зумовлена численними взаємопов’язаними кризами, також призводитиме до розпаду та роз’єднання сімей, порушення особистих життєвих цілей кожного члена родини; особливо сильно це позначиться на освітніх потребах дітей. Сприйняття війни дітьми похитне їхню довіру до дорослих, а соціальні взаємодії поза межами сім’ї сприйматимуться як загроза. Тому в майбутньому дітям знадобиться мужність, щоб відновити значущі соціальні стосунки та знайти новий сенс свого життя. Дітям і сім’ям необхідно відновити довіру й почуття власної гідності. Психіатри мають враховувати симптоми, що виникають унаслідок колективної травми, розуміючи, що вони не завжди є проявами самостійного психіатричного розладу та можуть зникати після осмислення травматичної події в екзистенційному контексті. Боротьба за безпосереднє виживання глибоко закарбується в їхній психіці, а смерть близьких родичів, зокрема матері, батька, братів і сестер, матиме довготривалий вплив на їхнє життя та сприйняття власного існування. Роль фахівців полягає в тому, щоб допомогти дітям знову віднайти сенс життя. Подоланню почуття колективної провини можуть сприяти активні дії та проактивна позиція на підтримку миру.